Swedbankinvest.com.ua - Обзор банков Украины

Одним з інструментів безготівкових розрахунків у сучасних платіжних системах є пластикові картки. Емітовані банками пластикові картки (банківські пластикові картки) за характером операцій, здійснюваних за їхньою допомогою, поділяють на дебетові й кредитні.
Дебетова картка — це передбачене обов'язкове відкриття в банку карткового рахунку, з якого кошти автоматично знімаються, якщо клієнт купує товар чи послуги. Причому операції за такими картками здійснюються тільки в межах залишку коштів на рахунку в банку.
Кредитна картка передбачає можливість для її власника одержати споживчий кредит (у межах заздалегідь установленого мінімуму) під час купівлі товарів чи послуг. Отже, операції за картковими рахунками в цьому разі не обмежуються залишком коштів на рахунку.
Для клієнтів, які звертаються до банку вперше і платоспроможність яких вивчено недостатньо, а також для "недисциплінованих" клієнтів застосовують застраховані кредитні картки. У разі використання таких карток обов'язковою умовою, крім відкриття карткового рахунку, є внесення власником картки коштів на депозит, який стає власністю банку, якщо клієнт не сплатить борги за кредитною карткою.
З юридичного погляду суть операцій з кредитними картками полягає в тому, що власник картки й торговельна організація (після того, як у банку попередньо відкрито рахунок) домовляються будь-яку угоду між собою врегульовувати дебетуванням рахунку власника картки й кредитуванням рахунку торговельної організації на суму покупки, зробленої власником картки.
При цьому платіж, за винятком обумовлених випадків, має бути безумовний і завершений. Це передбачає наявність таких контрактів:
• між торговельною організацією й власником картки щодо продажу товарів і послуг;
• між банком і торговельною організацією щодо згоди банку приймати картки як плату за товари та послуги;
• між банком і власником картки щодо відшкодування банку суми, сплаченої торговельній організації за операцією з кредитною карткою.

між тім програмы дл Андройд скачувае бісплатна

Розрізняють інвестиції прямі та непрямі (портфельні).
Прямі інвестиції — це безпосереднє вкладення коштів у виробництво, придбання реальних активів.
Непрямі (портфельні) інвестиції здійснюють у формі придбання цінних паперів (портфель цінних паперів) або надання коштів у довгострокову позичку (портфель позичок) у національній чи іноземній валюті (валютний портфель).
Банківські інвестиції являють собою непрямі вкладення банківських коштів в економіку й відбивають рух фізичного капіталу у формі інвестиційного портфеля банку. До цього інвестиційного портфеля входять зобов'язання, що перебувають в обігу на ринках цінних паперів у вигляді акцій, облігацій та інших високоприбуткових цінних паперів. Основні цілі банківських інвестицій — забезпечувати збереження коштів, тобто безпеку вкладень, дохідність, ліквідність, а також нарощування вкладень. Під безпекою вкладень розуміють їхню невразливість від потрясінь на фондовому ринку і стабільність в одержанні доходу. Безпеки, як правило, досягають на шкоду дохідності й розширення вкладів, оскільки найбезпечнішими вважають вкладення в облігації державних позик, що їх забезпечують економічна вага і платоспроможність держави. Під дохідністю вкладень розуміють одержання максимально можливих дивідендів на акції й доходів на облігації та інші боргові зобов'язання. Комерційні банки, як і решта інвесторів, розв'язують проблеми дохідності й безпеки. Оптимального співвідношення дохідності й безпеки досягають ретельною періодичною перевіркою і добором цінних паперів до банківського портфеля.
Ліквідність вкладень — це швидке й беззбиткове для їхніх власників перетворення цінних паперів з банківського портфеля в готівкові чи безготівкові гроші. Ліквідність не обов'язково має бути пов'язана з іншими цілями банківських інвестицій. Вона означає, що коли на певний цінний папір встановлено певну ціну, то завжди знайдеться покупець, який виявить бажання і матиме змогу придбати цей цінний папір.